Бердичев в литературе - роман "Фрiда"

Поскольку не нашел на бердичевском форуме ни малейшего упоминания,  решил довести до сведения посетитетлей форума о существовании очень интересного и своеобразного романа "Фрiда" автором которого является живущая в Киеве писатель(ница) Марина Гримич.
Всё действие происходит в Бердичеве.
Судя по всему этот роман был издан в 2006 году. Он на украинском языке. Некая фантасмогория, или может в стиле фэнэзи....
Судя по всему, Гримич пишет только на украинском.  Просто из интереса пытался найти "Фриду" на русском, хотя у меня нет абсолютно никаких проблем с украинским языком, но мне кажется что на русском эта вещь нашла бы более широкую читательскую аудторию. Но не нашел.
Оригинальное издание на украинском можно без проблем найти в интернете. Рекомендую тем для кого украинский язык не представляет проблем. Пересказывать не буду. Да и нет смысла. Скажу лишь, что на мой взгляд, для любого бердичевлянина, который в принципе интересуется литературой, этот роман должен представлять интерес.
Но кроме самого романа, меня очень заинтересовала личность автора. Для того чтобы написать такую вещь нужно хорошо знать Бердичев. Человек, приехавший в Бердичев на пару дней или недель не может быть знаком с таким количеством деталей и специфики города. Здесь нужно было жить, или по крайней мере очень часто бывать.
У Гримич очень солидная творческая биография как писателя, литератора, переводчика с иностранных языков, филолога и научного работника, доктор наук - о ней можно узнать в Википедии.
Покопался в интернету но никаких прямых ссылок на связь автора с Бердичевом не нашел.
Единственное косвенное подозрение - её отец Виль Григорьевич Гримич, преподаватель и профессор КГУ,  или дед - Григорий Михайлович Гримич, журналист, писатель. Может они каким-то образом были связаны с Бердичевом и Марине приходилось часто и много бывать там.

Марина Гримич – письменник (член Спілки письменників), науковець (етнологія, антропологія, фольклористика, історія права), видавець (директор видавництва «Дуліби»), продюсер літературних проектів (Люба Клименко).
Народилася в м. Києві в 1961 р. в родині перекладача, видавця Віля Гримича та викладача, пізніше професора Київського університету імені Тараса Шевченка Галини Гримич. Її дід – Гримич Григорій Михайлович – також був журналістом і письменником, працював в газеті «Гудок» (Москва) разом з Ільфом, Петровим і Зощенком.
Марина Гримич зростала в письменницькому середовищі, серед відомих і невідомих письменників, редакторів, видавців з усього Радянського Союзу, вона часто перебувала в різних Будинках творчості письменників і чудово знає тогочасну письменницьку субкультуру, письменницьку і видавничу «кухню», письменницький корпоративний фольклор.
З іншого боку, дитинство Марини Гримич пройшло в старому Києві, і вона є носієм субкультури корінних киян.
Писати почала порівняно пізно (на початку 2000-х років), але за цей час видала вже 8 романів і 3 наукові монографії.
Пройшла всі ієрархічні сходинки науковця від старшого лаборанта Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР до кандидата філологічних наук, доктора історичних наук, професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Університету Альберти (Канада). П'ять років очолювала кафедру етнології та краєзнавства на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Обожнює університетське життя.
Член Спілки письменників України, член Канадської спілки етнологів.
За наукову монографію про звичаєве право українців отримала корпоративну премію Київського університету імені Тараса Шевченка (2004). За роман «Егоїст отримала першу премію Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (2003).
Марина Гримич – фанатичний мандрівник і кочівник. Саме тому її важко зловити. Об'їздила з фольклорно-етнографічними експедиціями всю Україну, а також багато країн світу.
Марина Гримич – видавець і продюсер літературних, наукових та видавничих проектів.
Заміжня, має двох дітей, Наталку та Данила.