Рондель Еля Шаєвич (Ізя-газировщик)

Рондель Еля Шаєвич

(Ізя-газировщик)

http://my.berdychiv.in.ua/images/postati/postaty_rondel.htm

Спасибо, Борис. Так сранно и стыдно, что до сих пор для истинной легенды Бердичева
не нашлось места в одноименной теме?!...

Легенда Бердичева Изя-газировщик: правда и вымыслы.

Джерело: https://zhitomir-online.com/top_news/65413-legenda-berdycheva-yzya-gazyrovschyk-pravda-y-vymysly-foto.html


https://zhitomir-online.com/top_news/65413-legenda-berdycheva-yzya-gazyrovschyk-pravda-y-vymysly-foto.html

 

П’ять років тому не стало відомого бердичівлянина.

13 жовтня 2014 року в маленькому містечку Монсей у американському штаті Нью-Йорк помер старенький 92-річний дідусь. І разом з ним відійшла ціла епоха. Адже дідусь цей став ще за життя живою легендою Бердичева. Кілька поколінь городян знали його під народним прізвиськом Ізя-газировщик.

Таким запам’ятали Ізю бердичівляни.

В Бердичеві народилися багато відомих особистостей. Поміж них –письменник Василь Гроссман, актриса Ада Сонц, скульптор Петро Криворуцький, поет Авраам Гонтар та інші… Проте у ХХ столітті саме Ізя-газировщик уособив в своїй скромній персоні увесь бердичівський колорит. Як йому це вдалося? Адже був він звичайним продавцем газованої води! Його будка багато літ стяла в центрі міста, на теперішній Європейській площі. Щодня він продавав газовану воду з сиропом. І якимось чином непомітно для всіх і самого себе став своєрідним талісманом Бердичева.

– Прізвисько Ізя чоловікові навісила місцева шпана, – розповідає краєзнавець Анатолій Горобчук. – А насправді звали його Еля Шаєвич Рондель. Народився він у єврейській родині в Бердичеві у 1922 році. Навчався у школі №9, опісля – на курсах з підготовки вчителів для глухонімих. Тут його застала війна. Елю Ронделя направили до військового училища у місті Томськ. Після завершення училища був фронт, поранення… Після війни Еля повернувся до рідного Бердичева, де довідався про страшну новину: уся його родина (батько, мати, сестра з дворічною дитиною та 14-річний брат) загинула 15 вересня 1941 року під час масового знищення євреїв у Бердичеві… Залишившись один, Еля Рондель не мав грошей для продовження навчання – тому влаштувався продавати газовану воду. Це був ларьок від магазину №1.

Відтоді кілька десятків років Еля Рондель пропрацював у кіоску з продажу газованої води. Згодом до нього приліпилася прізвисько – Ізя-газировщик. Багато хто в Бердичеві вважав, що так його й звати. Чому ж Ізя завоював таку шалену популярність та прихильність у Бердичеві? Ті, хто знав його, й досі намагаються пояснити цей секрет.

– Ізю поважало все місто! – згадує Володимир Бовкун, який у 1960-х-1970-х роках мешкав в Бердичеві. – Бо в нього дійсно була найсмачніша вода з сиропом. Були в місті й інші кіоски з газ-водою – але вони майже на користувалися популярністю. Всі городяни йшли тільки до Ізі. Біля його кіоска часто навіть вишиковувалися черги! Пригадую, стакан води з сиропом у нього коштував 3 копійки. А якщо з подвійним сиропом – 4. Продавав він свій твар завжди з посмішкою, з хохмочками та жартами. Багато з них потім пішли в народ і стали анекдотами. Часто Ізю запитували: «Кажуть, ти на воді побудував дачу?» На це він з посмішкою відповідав: «Ой, не питайте мене! Якщо на воді побудували ДніпроГЕС – то що, я не можу побудувати на воді дачу?».

Сучасники згадують про ще одну феноменальну рису Ізі-газировщика – той мав надзвичайну пам’ять, тримаючи в голові купу цифр.

– Ізя багатьом знайомим давав гроші у борг, – розповідає Володимир Бовкун. – І при цьому ніколи нічого не записував – все пам’ятав! Мій друг Сергій Шугаєв часто позичав у нього. Як зараз пам’ятаю типові їхні діалоги. «Ізя, позич 50 копійок». «Ти мені винен вже 3 рублі 42 копійки. Але гаразд, бери».

Ставши ще за життя бердичівською «пам’яткою», Еля Рондель у 1991 році емігрував разом з родиною до США. Там він прожив ще 23 роки у містечку Монсей. В Америці й нині живуть дві його дочки з зятями, четверо дорослих онуків та двоє правнуків.

У рідному Бердичеві ім’я Ізі-газировщика й нині продовжує лишатися легендарним. Ті з городян, кому за 40-50 – ще пам’ятають його кісок в центрі міста. Та й молоде покоління, котре вже не застало Ізю, щось таки чуло про цю цікаву постать. А загалом у Бердичеві про Ізю знають всі.

– Кілька років тому навіть виринала ідея якось увіковічнити пам’ять про цю людину, – розповідає Павло Скавронський, директор Музею історії Бердичева. –Але потім якось все зійшло нанівець… А в запасниках нашого музею є невеликий дерев’яний макет будки Ізі-газировщика – з його вклеєною фотографією у віконечку. Теж – своєрідна пам’ять…

П’ять літ пройшло, як Елі Ронделя вже немає. Майже 30 років – відколи він виїхав з Бердичева. Ще більше часу минуло відтоді, коли його кіоск стяв в центрі міста. Проте й сьогодні він належить до числа найвідоміших бердичівлян в історії міста – а згадки про нього є усіх книгах, які вийшли останнім часом та присвячені видатним уродженням Бердичева. Ось так звичайний продавець газ-води увійшов в історію, і став колоритним символом найколоритнішого міста нашого краю.

Олександр ЛАРІН.

Газета “Житомирщина”, 11 жовтня 2019 р.

Обращение к землякам.
Дорогие мои земляки, бердичевляне! Сегодня в Фейсбуке я разместил письмо к бердичевлянину Игорю Яцыку, открывшему в нашем родном городе своеобразный музей. Текст письма привожу ниже. Надеюсь на вашу поддержку, дорогие земляки! Пусть удача сопутствует нам!
Здравствуйте, уважаемый Игорь! Мне представляется, что для сохранения памяти об "Изе - газировщике" было бы крайне желательно основать в Бердичеве благотворительный фонд "Памяти Изи - газировщика", в уставе которого обязательно отметить, что это фонд - не прибыльный, его задача - собрать средства для проектирования, изготовления, установки и обслуживания памятника Изе, а если средств окажется достаточно, то обслуживания и других памятников, по согласованию с общественностью города и городскими властями. Живи я сейчас в Бердичеве, обязательно занялся бы таким делом. В моём конкретном случае (мы с супругой получаем социальную помощь) заниматься организацией подобного фонда не разрешено. Пока живо ещё моё поколение бердичевлян, хорошо помнящих Изю, его искромётные шутки, и его популярность в Бердичеве и за его пределами, можно рассчитывать на отзывчивость людей независимо от того, где такие люди живут. Можно оговорить, что фонд будет показывать через свою страницу в Интернете фамилии всех людей, оказавших посильную для них помощь. И если Вы с помощью знакомых Вам людей создали бы такой фонд, я был бы одним из первых, внёсших туда свой вклад, и стал бы агитировать за это многих знакомых мне бердичевлян. С уважением и надеждой на успех, Борис Бендиткис.

Поддерживаю всем сердцем,однако с трудом верю в успех
Предприятия.