Новости из Бердичева.

Шляхетний вчинок : у Бердичеві засуджений повернув власниці загублені гроші

Неприємна та, водночас, дивовижна історія, яка стверджує, що будь-хто здатен робити добрі справи. Мешканка Бердичева, продавши будинок у Вінниці, поверталася додому. Сіла на вокзалі у маршрутку, потім вийшла з неї і пішла додому. А гроші за продану нерухомість… залишила у транспорті. Сума немаленька – 38 тисяч доларів. Коли спохватилася, все всередині похололо – ні номеру маршрутки, ні водія не запам’ятала. Паніці бердичівлянки не було меж.


Проте, не меншим шоком стала ситуація, яка трапилася наступного дня. До жінки зателефонував незнайомий чоловік, представився Олександром та, запитавши, чи не губила вона сумку, сповістив, що він її знайшов. Домовилися про зустріч. Шляхетним рицарем виявився 31-річний молодий чоловік високого зросту та з не дуже приємним минулим. Внаслідок пограбування кілька років тому ювелірної крамниці, хлопця ув’язнили і, після кількох років в’язниці, нині він перебуває у виправному центрі.


Як розповів Олександр, того дня він їхав маршруткою і побачив, що на задньому сидінні лежить сумка, а поряд нікого немає: «Ну я автоматично взяв під куртку. Нікому не показував. Розгубився спочатку. Вдома відкрив цю сумку – побачив документи та гроші, яких було дуже багато. А наступного дня я вирішив повернути знахідку власниці».


Здивуванню бердичівлянки не було меж, коли хлопець за повернення грошей відмовився брати винагороду, мовляв, що чужі гроші щастя не приносять, а добрі справи потрібно робити за просто так: «Я уявляю, що з мене буде сміятися вся Україна. Скажуть: лох там, дурень і тому подібне. Треба просто поставити себе на місце цієї людини. І залишатися людиною у будь-якій ситуації».


Керівництво Бердичівського виправного центру №108 на чолі з Арменаком Чобаняном здивовані вчинком підопічного. Сам керівник центру стверджує, що за 20 років його служби це перший такий випадок.


Сам же Олександр ні грама не шкодує, що так вчинив. Він не розраховує на якийсь попуск або перегляд власної справи (хлопцю залишилося відбути в установі ще понад 2 роки), просто, на його думку це правильний вчинок у даній ситуації. У планах хлопця – вийти на волю, одружитися, створити сім’ю та більше ніколи не повертатися до кримінального минулого.


А цей вчинок заслуговує поваги, адже це говорить про те, що навіть зробивши хибний крок у минулому, можна розкаятися, виправитися та бути добросовісною людиною.

[b]У четвер, 14 липня, над Бердичевом раптово замайоріли Ізраїльські прапори[/b]

http://www.berdichev.biz/%d1%83-%d1%87%d0%b5%d1%82%d0%b2%d0%b5%d1%80-14-%d0%bb%d0%b8%d0%bf%d0%bd%d1%8f-%d0%bd%d0%b0%d0%b4-%d0%b1%d0%b5%d1%80%d0%b4%d0%b8%d1%87%d0%b5%d0%b2%d0%be%d0%bc-%d1%80%d0%b0%d0%bf%d1%82%d0%be%d0%b2/

Грандиозным скандалом закончился приезд в Бердичев известной украинской гимнастки с мировым именем Надежды Васиной

Большинство жителей города Бердичева любят и гордятся своим городом и его историей, хотя большинство из них понимает, что на сегодняшний день здесь есть большое количество проблем, которые не дают ему стать еще лучше. Отдельные политики кричат о его великом туристическом будущем, но вот сталкиваясь с тем, какой след оставляет город (а особенно – некоторые бердичевляне) в памяти приезжих, поневоле начинаешь понимать, что ничего нам не светит, пока мы не научимся быть людьми. Как удалось узнать журналистам издания «Бердичев Деловой», скандалом закончилось пребывание в одном из местных отелей Надежды Васиной – многократной чемпионки Украины по художественной гимнастике, а также победительницы Всемирной Универсиады.

Свои ощущения от встречи с типичным бердичевским хамством, она опубликовала в блогах на страницах «Обозревателя» (http://obozrevatel.com/blogs/82756-politsiya-bespomoschna-pered-moralnyimi-urodami.htm). После прочтения ее статьи мне в который раз стало стыдно за тех людей, которые позорят наш с Вами город в глазах гостей. Тем более, что Надежда Васина не просто известная спортсменка и человек, который на деле доказал свой патриотизм и любовь к Украине. Она, к тому же, активно занимается волонтерской деятельностью и недавно вернулась из Авдеевки, которую посещала лично, несмотря на постоянные обстрелы, для того, чтобы помочь детям. Предлагаем вашему вниманию полную статью Надежды, в которой она рассказывает, как ее визит в Бердичев закончился обращением в полицию и, что самое главное, как относятся к соблюдению закона стражи правопорядка в нашем городе.

Полиция беспомощна перед моральными уродами

В отеле “Дежа Вю” произошел вопиющий случай, который наглядно демонстрирует всю суть ситуации в стране. Оказывается, если закон существует, то это не значит, что он будет выполнен. Украинская полиция с народом, а мы движемся в Европу? Не смешите. Буквально вчера со мной произошел вопиющий случай, который наглядно демонстрирует всю суть ситуации в стране. Сначала история казалась смешной, а потом перестала такой быть.

Я ночевала в Бердичеве в отеле “Дежа Вю”. Настоящий символ национального гостеприимства! Именно так написано в описании гостиницы на различных сайтах. Однако на самом деле – это национальный символ позора! К чистоте претензий нет, но вот ко всему остальному… Я пошла в душ и автоматически закрыла за собой дверь на замок. Кто же знал, что он не работает. Это потом уже персонал мне сказал, что они знали об этой проблеме и такое не впервые. Но это мне сказали спустя 1,5 часа после того, как меня достали!

Я пыталась выбраться из этой маленькой ванной комнатки, однако все мои усилия были бестолку. Мама из соседнего номера услышала шум и прибежала меня спасать. Хорошо, что хоть телефон со мной был. Я объяснила всю ситуацию, и мама пошла просить на ресепшн, чтобы меня достали.

Но самое неприятное в этом всем – ответ администратора. Когда они услышали, что в номере их отеля застряла девушка, то первой их фразой было: “Сейчас, нам надо проконсультироваться с директрисой – можно взламывать дверь или нет”. У них застрял человек, просит помощи, а они еще консультации проводят! А если бы это была не я, а кто-нибудь пожилой, кому-то стало плохо, клаустрофобия, удушье или еще что-то?!

В конце концов, замок от входной двери, а потом и от душевой высверливали и выламывали 1,5 часа! Шум и грохот стоял жуткий. Весь отель был на ушах. После того, как я наконец-то выбралась из этой жуткой парилки (там же даже окошка нет), пошла на ресепшн, чтобы решить вопрос с дверью. В нормальных гостиницах сразу бы предложили поменять номер и даже вернули бы деньги. Но здесь мне умудрились сказать, что я еще и виновата, и должна буду заплатить за сломанный замок.

Директриса, Слюсар Наталья Валерьевна, с нами не захотела разговаривать. “У меня не рабочее время, это не мои проблемы”, – железный аргумент! Слушать о нарушении Закона о правах потребителя никто не хотел.

После этого мы вызвали полицию. Приехали патрульные и один из них еще и хамить начал. “Надя, я вообще не понимаю, что вы хотите?! Мы просто записали ваш вызов, а вы тут еще требуете. Что можно требовать от бедных администраторов? Встаньте на их место”…

Но наиболее эпичный ответ прозвучал на мою фразу о том, что на лицо нарушение Закона. “Если вы знаете закон, это еще не значит, что он будет выполнен. И не надо здесь рассказывать о своих правах. Идите и спите”. Развернулся и ушел. Я в шоке! И это наша полиция, это реальность Украины.

В итоге никто номер мне не поменял, никто не извинился, и пришлось спать с незакрытой дверью и мусором, который оставили после выламывания замка – убрать его тоже никто не удосужился, всем на все наплевать! К сожалению, пока полиция будет оставаться такой бесхребетной, а в стране будут на руководящих должностях в различных сферах подобные моральные уроды, не видать нам процветания…

Вот такие впечатления остались у известной украинки от посещения Бердичева. Уверен, что она теперь каждому расскажет, какое тут хамство со стороны персонала к своим клиентам. Кроме этого, вряд ли кто захочет приехать в город, где полиция объясняется в стиле “Если вы знаете закон, это еще не значит, что он будет выполнен», и не выполняет свои прямые обязанности. Вот вам и реформа МВД по-бердичевски, вот вам и «гостинне, гарне, мудре місто».

Денис ЗАРЕМСКИЙ

http://www.berdichev.biz/%d0%b3%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d0%b8%d0%be%d0%b7%d0%bd%d1%8b%d0%bc-%d1%81%d0%ba%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d0%b0%d0%bb%d0%be%d0%bc-%d0%b7%d0%b0%d0%ba%d0%be%d0%bd%d1%87%d0%b8%d0%bb%d1%81%d1%8f-%d0%bf%d1%80/

В Бердичеві відкрили пам’ятник Голодомору

http://www.berdichev.biz/%D0%B2-%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%B2%D1%96-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B8-%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4/

У місті Бердичеві замахнулися на будівництво надземного переходу
Дата: Квітень 04, 2017

Вже тривалий час жителі міста Бердичева час від часу відчувають незручності, які створює залізничний переїзд по вулиці Житомирській, адже то занадто багато потягів проходить, то на ньому проводяться ремонтні роботи, що значно ускладнює життя автомобілістам та змушує вибиватися з графіку руху водіїв маршруток, які потім пролітають повз автобусні зупинки у надії наздогнати втрачений дорогоцінний час. І якщо раніше ще звучали обіцянки про побудову надземного або підземного шляхопроводу на даній ділянці дороги, то тепер це питання навіть не обговорюється. Однак се ж у місті Бердичеві планується будівництво грандіозного об’єкту, хоч і не по вулиці Житомирській.

Як стало відомо для видання «Бердичів діловий», на Офіційному порталі міста Бердичева оприлюднене проект рішення щодо надання дозволу на проектування та будівництво надземного переходу по вулиці Цадика (колишня Куйбишева, р-н Шкірзаводу). Щоправда, будувати новий об’єкт має не міська влада, а одна з місцевих релігійних громад.

У проекті рішення йде мова про надання дозволу Бердичівській міській іудейській релігійній громаді «Хабад–Любавич» на будівництво надземного переходу через вулицю Цадика згідно з розробленою та затвердженою в установленому законодавством порядку проектно-кошторисною документацією. Причому виконання будівельних робіт може бути здійснено після виготовлення проектної документації та отримання відповідного дозволу від інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Нагадаємо,у червні 2016 року Бердичівська міська іудейська релігійна громада «Хабад–Любавич» уклала договір з Комбінатом комунальних підприємств, згідно з яким іудейська організація отримала право здійснювати роботи по благоустрою території кладовища, відновлення пам’ятників, проведення робіт по встановлення камер відеоспостереження та сучасних охоронних систем в межах існуючої території кладовища згідно з кадастровим планом. А ще раніше з’явилася інформація стосовно того, що по вулиці Куйбишева (тепер – вулиця Цадика) навпроти старовинного єврейського кладовища було виділено земельну ділянку для будівництва сучасного паломницького Центру, який буде обладнаний усім необхідним для зустрічі гостей, що має значно підвищити кількість туристів-хасидів у місті Бердичеві.

Таким чином будівництво надземного переходу по вулиці Цадика стане своєрідним пішохідним сполученням між паломницьким Центром та єврейським кладовищем, щоб убезпечити гостей від можливого наїзду автомобіля, так як перехрестя дороги вулиць Житомирська – Цадика являється лідером по кількості зафіксованих автомобільних аварій. І хоча випадків наїзду на пішоходів тут майже не було, все ж надземний перехід очевидно має на меті полегшити гостям міста відвідування території кладовища, так як для цього їм буде достатньо просто перейти на інший бік дороги по переходу. Орієнтовна вартість робіт та дати початку і закінчення будівництва не анонсуються.

Денис ЗАРЕМСЬКИЙ

http://www.berdichev.biz/

Общественность почтила память освободителей Бердичева в годы Второй мировой войны

В дни, когда все бердичевляне празднуют новогодние и рождественские праздники, наш город не забывает о важной и знаменательной в его истории дате - годовщину освобождения Бердичева от нацистских оккупантов.

В этом году проходит уже 74 года с того дня, как наши прадеды и деды незабываемого 5 января 1944 осуществили большой подвиг, освободив свой город от ненавистного врага.

Десятки военных соединений участвовали в этой ожесточенной борьбе, за что им было присвоено наименование «бердичевских». Тогда, в 1944 году, 911 дней и ночей Бердичев находился в оккупации, но борьба ни на минуту не утихала, а около 8000000 бердичивлян сражались против врага на фронтах, в подполье, в партизанских отрядах. Нацисты за время оккупации зверски замучили и уничтожили 38 536 наших земляков, в том числе практически всех лиц еврейской национальности. Многих людей было вывезено на каторгу в Германию, значительному разрушению подверглись отрасли промышленности, культуры, образования, жилые дома были уничтожены.

Несмотря на это, жители Бердичева гордо выстояли в военные годы и пережили послевоенные годы, восстановив наш город. Этот подвиг для каждого из нас является бесценным. Историю о мужестве и героизме тогдашних воинов все помнят и передают из поколения в поколение. Сейчас ребята и мужчины, которые стоят на защите своей страны, повторяют победу своих предков и уверенно утверждают, что в детстве, слушая рассказы ветеранов той войны, во многом мечтали быть похожими на них, быть такими же отважными, храбрыми, сильными.

Сегодня в живых остался только один освободитель Бердичева - почетный гражданин города Николай Калинский, который в прошлом году отметил свое 100-летие. Однако горожане всегда и с глубоким уважением помнить о славных воинов-победителей в самой большой и самой ужасной в истории человечества войне. Слова благодарности сегодня во время собрания общественности возле памятника «Освободителям города Бердичева» и мемориала «Слава Героям!» Звучали от городского головы Василия Мазура, народного депутата Украины Александра Ревега, ветерана войны Петра Маматова, главы «Союза участников АТО города Бердичева и Бердичевского района» Павла Гайдаманчука и командиров воинских частей, дислоцирующихся в городе. Минутой молчания и возложением цветов бердичивляны почтили память героев-освободителей.

http://www.berdichev.net/obshchestvo/5950-obshchestvennost-pochtila-pamyat-osvoboditelej-berdicheva-v-gody-vtoroj-mirovoj-vojny

Путівник «Слідами історії та культури бердичівського єврейства» презентували у Бердичеві


«Слідами історії та культури бердичівського єврейства» можна відтепер вільно пройти у Бердичеві: допоможе у цьому однойменний путівник, днями презентований у Музеї історії міста. Один із трьох його співавторів – директор музею, головний краєзнавець Житомирщини Павло Скавронський – розповідає: «Слідами історії…» з’явився на світ у рамках міжнародного проекту «Захистимо пам’ять», що реалізувався за фінансової підтримки Уряду та МЗС Німеччини. В Україні його представляв вітчизняний Центр вивчення історії Голокосту за сприяння Міносвіти.

Загалом на участь у проекті надійшло близько 20 заявок, продовжує Павло Скавронський, у результаті організатори відібрали 7, на їхню думку, кращих. Потрапив до цієї сімки і проект від бердичівського Музею історії.

Історія єврейства у Бердичеві нероздільно зв’язана з історією міста – цей факт визнавали раніше, визнають і нині. Вистачало у ній і сторінок світлих, і сторінок трагічних. Все це укладачі намагалися відобразити у путівнику. З одного боку, він проведе користувача історично-культурними стежинами, сформованими місцевими євреями, з іншого – ознайомить з криваво-чорними датами у житті десятків тисяч мешканців Бердичева.

Такого путівника, здається, у Бердичеві ще не зустрічалося, тож «Слідами історії та культури бердичівського єврейства» можна сміливо вважати першою ластівкою серед подібного роду досліджень, що допоможуть усім бажаючим краще пізнати місто, вважає краєзнавець Володимир Сінчук.

Бердичів славиться як місто миролюбних, толерантних людей з особливою життєвою мудрістю – чи це не є, з-поміж іншого, наслідком впливу на нього місцевого єврейства?.. Вручаючи подяки від міської влади укладачам путівника, начальник міського відділу культури Валентина Кузьменко проінформувала: у місті вже є певний план із детального вивчення теми Голокосту, ну а щодо збереження культури єврейського народу…

Окрім цілого ряду цікавих фактів із життя бердичівського єврейства, у путівнику авторства Павла Скавронського, Ангеліни Кулачок та Наталії Кропивницької можна знайти перелік рекомендованих маршрутів тематичних екскурсій та опис місцевих об’єктів, що повинні викликати цікавість у туристів. Укладачі вірять у те, що, цілком можливо, їхнє дітище для багатьох стане путівником до самісінького серця одного з найколоритніших містечок України, а разом із тим – до сердець усіх тих, хто подарував йому той самий неповторний колорит.

Автор: Олександр Єжель